Вірменський національний костюм
Зміст
Вірменський національний костюм
Національний костюм – це своєрідний літопис, який через століття розповідає нам про спосіб життя народу, про його історію та душу. По тканинах, крої та наборі одягу можна судити про кліматичні та географічні умови, про соціальний, релігійний устрій та економічний розвиток народу. Можна навіть зрозуміти, з якими викликами він стикався. Так, наприклад, зброя завжди була невід`ємною частиною вірменського національного костюма. І причиною цього було неспокійне життя на Кавказі.
Трохи історії
Вірменський народ дуже давній. Його історія починається ще у першому тисячолітті до нашої ери. Загалом йому три тисячі років. Стільки ж історики дають і національному костюму. Простежити розвиток його не складно. Джерел збереглося достатньо. Тут і археологічні матеріали, і описи у стародавніх книгах, і гравюри, і навіть стародавні скульптури, барельєфи храмів.
Костюм змінювався не тільки залежно від часу та епохи, а й під впливом середовища, де жила та чи інша вірменська громада. Відомо, що у VIII столітті територія Вірменії була захоплена арабами. Після цілого ряду невдалих повстань православні вірмени стали шукати порятунку в сусідніх державах: Грузії, Візантії, а після і в більш далеких європейських країнах. У наші дні у Вірменії проживає лише 3 млн осіб, у той час як всього у світі чисельність вірменського народу становить 10-12 млн. А тому костюми вірмен, що жили в середні віки в Італії, суттєво відрізнялися від нарядів їхніх же одноплемінників, які знайшли притулок, припустимо, у Грузії. Але загальні риси все ж таки можна визначити.
Різновиди
Жіночий
У комплект повсякденного одягу вірменської жінки входили сорочка «халав», штани «похан», верхня сукня «архалух» та фартух «гогноць». У свята до цього набору додавали ще одну сукню «мінтана».
Рубаха «халав» була довга. Збоку вшивали клини, які мали косий крій. Рукави халава були прямі, а горловина мала круглу форму. Розріз робили на грудях. Під сорочку одягали штани «похан». Вони, як правило, були червоного кольору і шилися з бавовни. На щиколотках штани прикрашали вишивкою.
Поверх сорочки та штанів одягали сукню «архалух». Воно мало розрізи з боків. Мінтана – святкове верхнє плаття – кроїлося так само, як і архалух. Але мінтани не мали розрізів. Підперезували мінтану довгим шарфом, який робили з шовку. Рукави пристібалися окремо на маленькі гудзики у формі кульок або кріпили на шнур. Краї рукавів обшивали тасьмою.
Важливою частиною жіночого вірменського костюма був фартух. Його називали «гогноць» і розшивали тасьмою. Зверху він кріпився на вузький поясок.
Особливу роль грав головний убір. Він ніс у собі інформацію про соціальний статус жінки. Дівчата заплітали багато кісок, у які вплітали вовняні нитки такого ж кольору, як і волосся. Таким чином їх подовжували і зорово робили густіше. На голову одягали невелику повстяну шапочку. До неї кріпилися на спеціальних ланцюжках прикраси у вигляді листочків, кілець, лунниць та інше. Коли жінка виходила заміж, її головний убір змінювався. Тепер повстяну шапочку прикрашали коштовним камінням та перлами. Якщо сім`я була бідніша, то дрібними квіточками, пошитими з шовкових тканин. Коли жінка виходила надвір, то поверх головного убору вона накидала велике покривало, яке обшивали облямівкою. Якщо жінка була молода, то вишивка була білого кольору, а якщо літня – синього.
Дитячий
Маленьких дітей, яким не виповнилося й року, одягали у просту сорочку. Після року до сорочки додавали архалук. Часто його робили надто довгим, що заважало дитині вільно повзати та ходити. Робили це для того, щоб було простіше встежити за дитиною.
До семи років хлопчики та дівчатка виховувалися разом, а після них поділяли. Загалом дитячий костюм у відсутності істотних відмінностей від дорослого. Перший свій дорослий архалух хлопчик одягав у 10-12 років.
Дитячий одяг, як і дорослих, вишивалася. Вишивка для неї мала особливе значення. Часто використовували хрести та схожі елементи. Вони повинні були захистити дитину від злих духів, чаклунів та всього нечистого.
Разом з богині батьки довелося дати дочку кілька костюмів, які називалися таразом.
Чоловічий
У костюмі вірменської людини включена сорочка, штани, кулі та кафтан. Для швейної сорочки шовк або сидіти тканини. Також, Шрух мав низький стенд комір, який був закріплений з боку. Sharovari виготовлений з бавовни або вовни і підданий широкому поясу. Бравкий гаманець і кинджал на нього.
Східні вірмени, як жінки, над усіма покласти на "аралу". Тільки він був коротшим, ніж жінка, і досяг коліна. Західні вірмен Аралух не носили. Замість цього вони поклали жилет - "Елака". Коротка куртка була обережною на вершині Елаки. Її рукава були підборі. Така куртка не мала кріплення і називалася "Бачкон". Весь одяг мав дуже гарну вишивку.
Взимку вірменські чоловіки носили овчинні шуби. Якщо вони жили в місцевості, де не було суворої зими, а не шуба, зношена з козячого хутра.
Особливості
Кольори та візерунки
Часто вибір кольору для одягу вірмен, залежав від місцевості, де вони жили. Десь бажаний червоний, десь білий. Також використовується синій, фіолетовий і зелений.
Червоний колір краще не тільки в одязі, але також широко використовувався як колір для вишивання. Червоний у поєднанні з зеленим був весільний символ. Чорний колір вважався трауром і символізував старість. Жовтий використовується надзвичайно рідко. Він, як чорний, мав негативний сенс і найчастіше пов`язав його з вицвітанням і хворобою.
Тканина
Вибір тканин, а також кольори, був величезним і залежав від місцевості. Для нижчого одягу були використані бавовняні тканини та шовкові, для верхньої тканини, вовни, атласу і навіть проходження.
Крізь
Чоловік Архалух згорнувся з розрізом. На талії вона збиралася будувати. Іноді підсилюються з декількох клинів. Зшитий вершиною і підкладкою одним швом.
Нижній чоловічі штани ("Вартік") з широким плагіном. Часто ця смуга була досить широкою, і тому довжина штанів дорівнювала його ширині.
Жіноча Архалуха також мала розрізану спину і красиві довгі виріз на грудях. На бік зробив щілини, які вийшли з краю до поясу. Через це було отримано три поверхи: два вперед і один позаду.
Цікавий обряд, пов`язаний з одягом, існує під час вірменського весілля. За кілька днів до святкування родича нареченого прийшов до будинку нареченої, щоб допомогти вирізати і зшив сукню. Дружина посадкового батька довелося вирізати і вирізати матеріал. У процесі вона кидала ножиці, підмітаючи через те, що вони не загострилися, і сказали, що більше не буде. Однак, за словами переконань, якщо це не відкриває плаття, весілля не відбудеться. Оскільки всі гості почали забезпечити її гроші та лікують. Потім вона продовжувала працювати.
Краса весільна спорядження
Весільний одяг у традиційному суспільстві відрізнявся лише тим, що архалуга була шива з більш дорогих тканин. Інші були кольором весільного одягу. Наприклад, шкарпетки обов`язково зробили червоний колір, який вважався захисним. Важливим елементом весільного одягу був срібні ремені. Їхні молодята передали батькам нареченої під час весілля. Раніше частина весільної сукні була і фартух від дорогих тканин, який був розширений золотими нитками. Весільний одяг, прикрашений вишивкою.
Часто вишивка на весільні наряди зроблені червоно-зеленим. У цьому випадку зелений символізував весну, молодь, нове покоління.
З часом європейські традиції мають все більше і більше проникували вірменський весільний наряд. Жіноче плаття почало скласти, білий. Тільки срібний пояс залишався незмінним.
Аксесуари та прикраси
Вірменські капелюхи дуже різноманітні. Чоловічі шапки зробили з хутра, тканина, відчуття. Західні вірмени віддають перевагу вовняним капелюхам.
Жіночі капелюхи також були різними та складними. Частіше жінки носили невелику капелюх типу ФЕЗ, до якої багато прикрас призупинено. Одружений охоплював таку капелюшку з шарфами, які повинні були закрити і шию. Нижня частина обличчя також покрита білим шарфом. На вершині він покладіть на інший колір. Частіше він був червоним або зеленим. При наявності чоловіка, жінка завжди повинна приховати волосся, тому що вона могла вилучити головний убір, тільки якщо не було нікого вдома.
Західні вірмени використовували різні диски для волосся. Вони були виготовлені з дерева та оксамиту та перлів. До цих пір-дисків, зроблені з Пап`є-Маше, який також затонув оксамит.
Особливу увагу було приділено ювелірними виробами. Перш за все, це були сімейні дорогоцінні камені, які передаються від покоління до покоління. Вони носили вірменські намиста, браслети (як на руках, так і за ногах). Іноді в носі були введені спеціальні ювелірні вироби з бірюзовими елементами. Кнопки на одязі також часто срібляються.
Взуття
Як взуття, вірмени використовували так званий Trech. Вони були зроблені з грубої шкіри. Лотки взуття на спеціальних вовняних шкарпетках "Гулпа". Жінки носили тапочки з гострими носами, а також покласти на шкарпетки.
У поганій погоді в шкіряних чоботях "Машер". Спеціальні тапочки "Шмек" зшиті над машером. Шмек подивився зовні, як взуття на п`яту, тільки без спини.
Стилізовані моделі
В даний час вірменський національний костюм отримав другий розвиток. Ряд відомих вірменських дизайнерів повернувся не тільки традиційну вірменську весільну сукню, але і багато елементів різання, прикрас та прикрас. До речі, для натхнення вони використовувались, включаючи музейні колекції.
Найбільша слава отримала ювелірні вироби ARP Avdalian. Spellly доповнює свої моделі з традиційними намистами та браслетами дизайнера Arevik Simonyan, власник марки Kivera Naynomis. Також національні мотиви використовують для своїх моделей дизайнер Gevorg Shadoyan.
