Стилі ділового спілкування

Ділове спілкування є видом взаємодії між людьми з приводу професійної діяльності. У ділового спілкування завжди є певна мета, яку співрозмовники намагаються досягти під час розмови. Крім того, під час такого спілкування відбувається обмін інформацією, знаннями, досвідом.

Прикладами ділового спілкування можуть бути відносини між колегами, керівником та підлеглими, партнерами по бізнесу, конкурентами, керівником організації та представниками контролюючих органів, керуючим та власником компанії. Причому будь-яке ділове спілкування має певне стильове забарвлення, яке визначає вибір способів та методів комунікації для досягнення мети розмови.

Що це таке?

Стилі ділового спілкування – це певні стійкі набори способів спілкування або дій, спрямованих на отримання результату. Стиль ділового спілкування є своєрідною маскою або виробленою моделлю поведінки, завдяки якій учасник комунікації не тільки намагається досягти намічених цілей, а й підкріпити уявлення про себе як про хорошого керівника або висококласного спеціаліста.

Це своєрідний ритуал, правила якого всім учасникам заздалегідь відомі. Цих установок необхідно дотримуватись.

Чинники, що впливають формування стилю:

• особистісні особливості;

• навички володіння технікою ділової комунікації;

• конкретна ситуація спілкування (спілкування з колегами, керівником, підлеглим, партнерами).

Класифікація стилів

Розглянемо коротко основні типології стилів ділового спілкування.

Класифікація К. Левіна

Типологія була створена на основі досліджень та експериментів, що проводилися в 30-ті роки ХХ століття психологом Куртом Левіном та його учнями, спрямованих на виявлення стилів управління. Відповідно до даної типології виділяють три стилі ділових комунікацій.

Авторитарний

Основна характеристика цього стилю – це одноосібне прийняття рішень одним учасником комунікацій. При цьому ці рішення стосуються не тільки питань діяльності даного суб`єкта, а й спільної з іншими учасниками діяльності. При такому типі комунікативної взаємодії один учасник виступає суб`єктом взаємодії (визначає цілі комунікації та самостійно прогнозує її результати), а інший – об`єктом (на нього спрямовується авторитарна дія).

Цей стиль відрізняє автократичне спілкування, коли всі дії диктуються лише однією людиною, решта сторін не беруть участі в обговоренні навіть самих питань, що стосуються їх, ініціатива не заохочується. Реалізується авторитарний стиль шляхом диктату та постійного контролю. При прояві об`єктів впливу незгоди виникають тривалі конфлікти.

Прихильники даного стилю пригнічують в інших людях прояви ініціативи, творчого підходу, самостійності. Інших людей вони оцінюють лише на основі своєї власної суб`єктивної думки.

Демократичний

Цей тип міжособистісної ділової комунікації передбачає орієнтацію суб`єкта комунікації на партнера зі спілкування. Характерні особливості стилю – прагнення до взаєморозуміння, прийняття партнера, спільне обговорення проблем та знаходження шляхів їх вирішення, довіра, стимулювання ініціативи та творчості, створення сприятливих для самореалізації умов. Основні методи впливу на партнера у такій взаємодії – прохання, мотивація до виконання завдання, рекомендація.

Люди, які реалізують демократичний стиль ділового спілкування, зазвичай відчувають задоволення від своєї професійної діяльності, позитивно налаштовані до партнерів, адекватно їх оцінюють і прагнуть зрозуміти їх цілі, мають здатність передбачати результати взаємодії.

Ліберальний

Ліберальний стиль спілкування займає проміжне положення між двома попередніми. Суб`єкт комунікації в цьому випадку гранично мінімально включається до діалогів та спільної діяльності з іншими учасниками, але тільки для того, щоб перекласти відповідальність з себе на інших людей. Він спілкується досить формально, не намагаючись розібратися у суті питання. Основа цього стилю – невтручання, зумовлене відсутністю інтересу до загальних проблем.

Люди, які реалізують цей стиль ділового спілкування, постійно вагаються, виявляють нерішучість, намагаються перекласти ухвалення рішення на інших. Нечіткість цілей, відсутність контролю, пасивність та незацікавленість роблять ділове спілкування при такому стилі некерованим.

Соціально-психологічний клімат у колективі при реалізації такого патерну спілкування швидше за все буде нестійким з латентними або явними конфліктами, що періодично виникають.

Класифікація стилів за С. Братченко

• Діалогічний стиль передбачає комунікацію на рівних, в основі якої лежить довіра, взаєморозуміння та взаємоповага, відкритість та співпраця, емоційний прояв та самовираження всіх учасників спілкування.

• Альтероцентричний. Він орієнтований на планомірну концентрацію уваги суб`єктом на інших учасників ділової взаємодії, принесення в жертву своїх інтересів заради задоволення прагнень партнерів.

• Маніпулятивний передбачає використання партнерів із комунікації для отримання власної вигоди, тобто інші учасники комунікації виступають лише як засоби досягнення цілей суб`єкта ділових відносин. При такому стилі ділової комунікації бажання зрозуміти партнера може мати під собою конкретну мету отримати інформацію про його наміри і використовувати її у своїх інтересах.

• Конформний стиль передбачає орієнтованість суб`єкта спілкування на наслідування, підпорядкування, підстроювання під партнера, небажання бути зрозумілим.

• Індиферентний стиль – це практична повна відмова від ділового продуктивного та різнопланового спілкування та спроба замінити його швидким вирішенням лише ділових проблем.

Класифікація по Л. Петровській

Якщо дві попередні класифікації як орієнтир використовували індивідуально-психологічні особливості суб`єкта спілкування, то у Л. Петровською основним фактором, що детермінує типи стилів, виступає сама ситуація спілкування. За цією класифікацією існують такі стилі ділових комунікацій.

• Ритуальний стиль, в основі якого лежить спільна міжгрупова комунікація. Завдання партнерів такої комунікації – це задоволення потреб у приналежності до будь-якої групи, сфери відносин, підтримання соціальних зв`язків. При такому стилі взаємодії партнер постає як необхідний елемент для виконання ритуалу, причому його проблеми, інтереси та особистісні особливості не враховуються. Ритуальне спілкування найбільше поширене в організаціях зі стабільним колективом, члени якого знають одне одного вже давно.

Зустрічаючись на роботі, вони щодня обговорюють ті самі проблеми. Іноді навіть можна прогнозувати, хто і що скаже наступного моменту. І такий стан справ усіх цілком влаштовує, і багато хто наприкінці трудового дня відчуває задоволення від того, що вони є членами певної команди.

Це найбільш людяний тип комунікації з усіх розглянутих, заснований на взаємному навіюванні - учасники взаємодії намагаються донести один одному, що між ними має бути довіра. Але такий стиль взаємодії буває недоречним, якщо він використовується у чистому вигляді.

Крім розглянутих класифікацій стилів офіційно-ділового спілкування існують інші типології:. Шеїна, В. Латинова, В. Кан-Каліка.

5 важливих правил ділового спілкування ви дізнаєтесь з наступного відео.