Національний удмуртський костюм

Трохи історії

Національний удмуртський костюм є для його господаря оболонкою, яка захищає від зовнішніх неприємностей. Найперший одяг удмуртів мала фасон, дуже схожий із сучасними туніками. Матеріал для пошиття одягу ткали вручну: на півночі використовували льон, а на півдні коноплі. Заняття тваринництвом дало можливість удмуртам використовувати як сировину овечу шерсть, з якої ткалися вовняні тканини. Традиційний південноудмуртський шортдерем - це сорочка або халат, пошита з домотканої вовняної тканини.

Колірна гама національного удмуртського костюма складалася з білого, сірого, кольору охри, коричневого, червоного та кольору індиго. Барвники отримували з мінералів і рослин, а згодом удмурти стали використовувати анілінові барвники, що завозяться тюрками, що торгували з Удмуртією. Варто зазначити, що у північних районах Удмуртії використовували лише два варіанти: білий та сірий. У південній частині кольори були більш строкатими та насиченими, що пов`язується з розташуванням торгових шляхів, яких на півдні було набагато більше, ніж на півночі. Примітний той факт, що, часто, вся вулиця могла ходити в червоному або зеленому одязі, пошитому з однієї тканини.

Поява атласних та шовкових тканин не залишилася непоміченою удмуртськими майстринями. З них шили гарні сорочки та сукні. Дівчат, які вміли не тільки ткати і шити, але й мали гарний смак, можна було по праву називати модельєрами. Створюючи костюм, вони позначали його особливою влучністю: зв`язуванням ниток (чук). Інші майстри могли копіювати костюм, але обов`язково мали вказувати, чий це був винахід.

Варто зазначити, що дитина до певних років не мала власного одягу. Перший одяг немовляти – це сорочка мами, якщо народжувалася дівчинка та батьківська, якщо народжувався хлопчик. Майже до трирічного віку діти доношували одяг старших. Звертається увага на те, що робилося це зовсім не з міркувань економії, а тому, що ношений і стираний багато разів одяг набагато м`якший за новий.

З часом національний удмуртський костюм став відсуватися на другий план. Поступово домоткані тканини стали замінюватися на фабричні. Сталося це у повоєнні роки, коли за працю стали розплачуватися живими грошима, а не продукцією. Ручна робота в цей період перестала бути затребуваною і вважалася ознакою відсутності достатку у сім`ї. Незважаючи на це, у багатьох удмуртських будинках збереглися домоткані полотна, які наразі повернули собі колишню цінність.

Особливості

Для чоловіків

Чоловічий удмуртський національний костюм був дуже схожий на російську. Він складався з білої або пізніше з строкатої полотняної сорочки до колін (косоворотка), яка підхоплювалася плетеним поясом з красивими візерунками або ременем. На чоловічих сорочках вишивалися символи, пов`язані з родом занять. У святкові дні та для молитви одягали широкий райдужний тканий пояс путо та штани з великим кроком, які найчастіше шилися із синьої у білу смужку тканини. Взимку чоловіки носили каптани, які у святковому варіанті були відрізні по талії та прилаштовані, а у повсякденному – невідрізні та без збірок, але приталені.

Для жінок

Головною особливістю жіночого удмуртського костюма є його детальні відмінності залежно від того, в якій частині проживає жінка: у північній чи південній.

Жіночий національний костюм північної удмуртки, як правило, не обходиться без тунікоподібної сорочки (дерем), нагрудника, що знімається, з вишивкою (кабачі), розчиненого халата (шортдерем), тканого або плетеного пояса і фартуха без грудки (азькишета). Нагрудник з вишивкою міг мати святкове призначення, для щоденного носіння та проведення обрядів. Його призначення визначало характер та багатство вишивки. Весільний нагрудник прикрашався восьмикінцевою зіркою (толезь). Як правило, одяг шився з білої полотняної тканини з льону і розшивався червоними нитками.

Національний одяг південної удмуртки виготовлявся з строкатої тканини. Білі комплекти одягу використовувалися лише для весілля. Один з варіантів південного костюма є сукнею-трапецією із завуженими рукавами. По низу сукні пришивається гарна широка оборка. Груди прикрашаються нагрудником, що знімається, зі срібними монетками. В іншому виконанні – це строката сорочка, до центрального полотна якої пришивали косі бічні клиноподібні деталі, рукави з клинами та чотирикутними ластівками, а невеликий стійка-комірець у такому костюмі застібався на гачок або гудзик.

Протягом своєї першої вагітності удмуртські жінки носили червону сукню у клітку. У народі говорили, що чим більше клітин, тим більше дітей буде у майбутньої матері. На фартуху обов`язково вишивалися своєрідні візерункові обереги. Це вбрання було досить просторого крою і оточуючим дуже довго не вдавалося здогадатися, що жінка перебуває в положенні.

Аксесуари та взуття

Головний убір удмуртської жінки міг розповісти про її сімейний стан. У дівоцтві молодими удмуртками одягалися круглі або овальні шапочки з полотна (такья), які обшивались кумачевою тканиною, бісером та монетками. Також дівчата покривали голову пов`язками з кумача або полотна, декорованими вишивкою, стрічками, блискітками та хусткою. В іншому вигляді вбрання була присутня налобна пов`язка з об`ємним бантом із хустки.

Жінки, які вже були одружені, що мешкали на півночі, крім хусток і налобних пов`язок, пов`язували вишитий рушник, а південні удмуртки носили налобну пов`язку, яка по низу прикрашалася намистами і монетками в комплекті з головним рушником, конусоподібним убором айшон і покриву. Візерункові кінці рушника виконували роль наспинної прикраси. Жіночі костюми, призначені для святкових гулянь, декорувалися намистами, монетками, раковинами, з яких робилися намиста та сережки.

Повсякденним взуттям для чоловіків і жінок служили постоли. Жінки одягали їх на в`язані візерункові панчохи та шкарпетки, а чоловіки одягали під ноги онучи. Взуттям, яке жінки носили у свята, були черевики, у чоловіків цю роль виконували чоботи. У зимовий період як чоловічим, так і жіночим взуттям були валянки.

Сучасні моделі

Північний жіночий костюм включає цільну сукню з оборкою і вишивкою з довгими рукавами. Поверх сукні одягнений каптан зі світлого льону з окантовкою, зверху каптана – національний вишитий фартух. Налобна пов`язка та горловина сукні декоровані металевою тасьмою.

Південний жіночий костюм, що складається з цільного плаття з сукнею тасьмою, оборкою по низу і втачним довгим рукавом, виконаний у традиційному народному стилі. Поверх сукні одягнений однотонний каптан відрізний по лінії талії та із застібкою, оброблений тасьмою. На кафтан одягається фартух з традиційною вишивкою та моніста. Голову прикрашає високий головний убір.