Турецький національний костюм
Трохи історії
Історично кожен етнос має свій національний костюм, що відображає його характер та традиції. Туреччина - країна з багатою історією, переплетенням різних культур, де протягом тривалого часу жили різні народи, що мають свої звичаї. Це впливало і на зовнішній вигляд людей – на одяг, який згодом став сприйматися як частина культурної спадщини.
Одяг періоду розквіту Османської імперії (приблизно з XVI) і раніше відігравав роль соціального індикатора, орієнтиру, що допомагає визначити релігійні погляди, рівень достатку, місце служби та сімейний стан будь-якої людини. Так, перша дружина султана могла носити кращий одяг – шовкові сукні з помітним декольте, розрізами від талії до кінця подола та поясом, інкрустованим коштовним камінням.
Зовнішній вигляд мусульманок та немусульманок був регламентований особливими указами, які називаються «ферман».
Мусульманки носили просторий верхній одяг поверх бавовняних чи муслинових сорочок, форма коміра яких варіювалася від круглого до трикутного; обов`язковою була наявність вільних штанів. Незмінний атрибут – чадра, що закривала обличчя, шию, плечі спереду та ззаду, залишаючи відкритими лише очі.
Голова була вкрита шапкою – фескою або – з XVII ст. – «хотозом» та вуаллю. Немусульманки (гречанки, вірменки, єврейки, угорки) могли надіти спідницю-фустанеллу, вільні штани з тканин блакитного кольору та пов`язувати голову атласною (для гречанок) або шкіряною (для вірменок) хусткою. Чоловіків-військових видавали шаровари по коліно.
Час минав, національний одяг зазнавав змін. Окремі елементи зберігалися, зберігаючи у своїй свій первозданний колорит; інші зникали зовсім. Що ж є національний костюм Туреччини зараз?
Особливості
Одна з особливостей – кожен регіон Туреччини має свої різновиди національного костюма. Це пов`язано зі специфікою кожного з цих районів - один історично завжди був багатшим іншого або в одному проживали в основному купці, а в іншому - селяни і т.д.д. Однак у цього одягу все ж таки є спільне - його деталі від регіону до регіону не змінюються. Змінюється лише їх крій та кольори, орнаменти. Мішковаті штани (salvar, у русифікованому варіанті «шаровари»), наприклад, представлені як у традиційних костюмах Центральної та Східної Анатолії, так і в одязі Егейського та Мармуроморського регіону.
До типової риси відноситься і багатошаровість одягу. Незважаючи на це, мистецтвознавці відзначають, що османкам (потім і туркам) і за часів імперії вдавалося підкреслити свою фігуру, зробити силует привабливішим.
У колірному рішенні національного костюма переважають яскраві відтінки, є навіть деяка надмірна кидкість кольору – малиновий, помаранчевий, жовтий, зелений, блакитний та їх відтінки. В одязі чоловіків переважають темні кольори та відтінки – чорний, синій, коричневий. Сорочки, як правило, білого кольору. Пояси можуть бути зі смужками, додатковими шнурками жовтого та фіолетового кольорів або ж виконані повністю у приглушених червоних відтінках.
Крій одягу дуже вільний, але при цьому максимально зберігає контури фігури. Цим національні костюми ще за Османської імперії відрізнялися від арабських, де складно було здогадатися про реальні силуети.
Багато конструктивних підходів даного костюма були, згодом, запозичені. Так, шаровари досі періодично стають трендовими моделями штанів. За деякими даними, конструкція рукава «летюча миша» запозичена саме з костюма цієї країни.
Одяг виготовлявся та виготовляється з натуральних тканин. Шовк, тафта, вуаль, оксамит, хутро – ось неповний перелік тканин. Нижня сорочка виконувалася з бавовняної тканини або шовку. Якщо одяг дами зі світського суспільства прикрашала вишивка – часто вона виконувалася золотою або срібною ниткою.
Різновиди
Ще одна характерна риса національного костюма країни – його складові можуть бути і чоловічими, і жіночими одночасно – так відбувається з шароварами та іншими його складовими частинами – нижньою сорочкою, коротким жакетом, поясом.
Одяг жінок доповнювався довгим платтям з рукавами, що покривають руки повністю.
В даний час костюм модернізований на користь практичності - жіноча сукня стала коротшою - може доходити до середини ікри або трохи нижче, довжина рукава зафіксувалася в області зап`ястя.
Обов`язковий атрибут – фартух. Будь-яке з нарядів прикрашене вишивкою народних орнаментів. Візерунки багато в чому навіяні природними мотивами.
У чоловічому костюмі був особливий пояс - пояс, який зазвичай одягався поверх короткого жакета. Отримані в такій конструкції «кишені» використовували для зберігання всякого роду речей, які чоловік міг взяти із собою.
Одяг для дітей мало відрізняється від призначеної для дорослих через свою універсальність – хіба що розмірами та відсутністю дорогих елементів – вишивки та рідкісних тканин.
Аксесуари та взуття
Обов`язковий аксесуар – багатошарова та різнокольорова хустка. Нерідко використовується кілька хусток із різних тканин для дотримання традиції повністю прикривати обличчя, голову, шию та плечі. Іноді зустрічається головний убір із передньою частиною, виконаною з вуалі.
Одяг нерідко прикрашали та прикрашають коштовним та напівдорогоцінним камінням, ювелірними виробами. Примітним елементом одягу є високі шкарпетки з вишивкою ручної роботи. Вони повністю прикривають видиму з-під штанів чи сукні ногу.
Чоловічий головний убір – феска або тюрбан Чоловічий військовий костюм (вгадується по вкорочених штанах) доповнений зброєю – пістолетами, гарматами та ножами.
Взуття, як і раніше, шиється зі шкіри свійських тварин (бичків, баранчиків).
Сучасні моделі
Цікавий і нарядний образ мешканки Мармуроморського регіону – костюм рясніє декоративними елементами – тасьмою та вишивкою на жакеті гарного відтінку морської хвилі. Наявність нижньої сорочки додає обсягу носії, який у східній традиції вважається ознакою достатку. Флоральний орнамент на штанах та спідниці розведений дещо геометричним малюнком на фартуху. Яскравий акцент у вигляді червоної хустки та червоної верхньої сукні, частину рукава якої видно з-під жакета, вносять продуманості образу. Приковує увагу і геометричний орнамент головного убору носії, що підходить по тону до хустки на голові.
