Історія етикету: основні етапи розвитку

Перебуваючи в суспільстві, ми не можемо не підкорятися певним правилам та підвалинам, адже це запорука комфортного співіснування з оточуючими. Практично кожен житель сучасного світу знайомий із таким словом як «етикет». Що ж воно означає?

Перші витоки етикету

Етикет (від франц. Etiquette (етикетка, напис) – це прийняті норми поведінки людей у ​​суспільстві, яких слід дотримуватися, щоб уникати незручних ситуацій та конфліктів.

Вважається, що поняття «хороші манери» виникло ще за часів давнини, коли наші предки почали об`єднуватися в громади і жити групами. Тоді й виникла потреба розробити певне зведення правил, які допомагали б людям контролювати свою поведінку і уживатися разом без образ і розбіжностей.

Жінки шанобливо ставилися до своїх чоловіків-добувачів, підростаюче покоління виховувалося найбільш досвідченими членами громади, люди схилялися перед шаманами, цілителями, богами – все це перше історичне коріння, що заклало сенс і принципи сучасного етикету. До його появи та становлення люди неповажно ставилися один до одного.

Етикет у Стародавньому Єгипті

Ще до нашої ери безліч знаменитих людей намагалися придумати свої найрізноманітніші рекомендації щодо того, як варто людині вести себе за столом.

Одним із популярних і відомих рукописів у III тисячолітті до нашої ери, що дійшла до нас від єгиптян, став збірник спеціальних порад під назвою «Повчання Кочемні», написаний, щоб навчити людей добрим манерам.

У цьому збірнику були зібрані та описані поради для батьків, які рекомендували навчати своїх синів правилам пристойності та доброго тону, щоб у суспільстві вони поводилися належним чином і не заплямували честь сім`ї.

Вже на той час єгиптяни вважали за потрібне використовувати столові прилади під час обідньої трапези. Їсти потрібно красиво, із закритим ротом, не видаючи неприємних звуків. Така поведінка розцінювалася як одна з головних переваг та переваг людини, а також була важливим компонентом культурної складової.

Однак часом вимоги до дотримання правил пристойності доходили до абсурду. Була навіть приказка: "Гарні манери роблять короля рабом".

Етикет у Стародавній Греції

Греки вважали, що необхідно носити гарний одяг, поводитися з сім`єю, друзями та просто знайомими стримано та спокійно. Обідати заведено було у колі близьких людей. Воювати тільки затято – не відступати ні на крок і не благати пощади. Саме тут вперше зародився застільний та діловий етикет, з`явилися спеціальні люди – посли. Їм видавалися документи на складених одна з одною двох картках, які отримали назву «диплом». Звідси й поширилося поняття «дипломатія».

У Спарті ж, навпаки, ознакою гарного тону була демонстрація краси свого тіла, тому жителям дозволялося ходити оголеними. Бездоганна репутація вимагала обідати поза домом.

Епоха Середньовіччя

У цей темний для Європи час почався занепад розвитку в суспільстві, проте люди все одно дотримувалися правил добрих манер.

У X столітті н. е. розцвіла Візантія. Згідно з правилами етикету церемонії тут проходили дуже красиво, урочисто, пишно. Завданням такого вишуканого заходу було засліпити послів з інших країн та продемонструвати міць та найбільшу могутність Візантійської Імперії.

Першим популярним вченням про правила поведінки було твір «Дисципліна клерікаліс», видане лише у 1204 році. Автором його був П. Альфонсо. Навчання було призначено спеціально для духовенства. Взявши за основу цю книгу, люди з інших держав – Англії, Голландії, Франції, Німеччини та Італії – випускали свої посібники з етикету. Більшість таких правил становили правила поведінки за столом під час їди. Також були висвітлені питання про те, як вести світські бесіди, приймати гостей та влаштовувати заходи.

Трохи згодом виникло й саме слово «етикет». Його ввів у постійний ужиток усім відомий Людовік XIV – король Франції. Він запросив гостей до себе на бал та роздав усім спеціальні картки – «етикетки», де були написані правила поведінки на святі.

З`явилися лицарі зі своїм кодексом честі, створювалося безліч нових ритуалів і церемоній, де проходили посвячення, брали васальну залежність, укладали договір про служіння сеньйору. Тоді ж у Європі виник і культ поклоніння прекрасним дамам. Стали проводитись лицарські турніри, де чоловіки боролися за обраницю, навіть якщо вона не відповідала їм взаємністю.

Також в епоху Середньовіччя виникли й досі існують такі правила: рукостискання під час зустрічі, зняття головного убору на знак вітання. Таким чином люди показували, що в руках у них немає зброї і що вони налаштовані на мирні переговори.

Країни Вранішнього Сонця

У Японії та Китаї правила хороших манер вважалися тим самим, що й закон. Тут приділялася увага навіть найменшим деталям: жестам, рухам, погляду.

Наприклад, відмова від кружки води або косий погляд могла спричинити цілу війну кланів, яка могла продовжуватися роками до повного знищення одного з них.

Китайський етикет налічує понад тридцять тисяч різних церемоній, починаючи від правил чаювання до укладення шлюбу.

Епоха Ренесансу

Для цього часу характерний розвиток країн: покращується їхня взаємодія один з одним, розквітає культура, розвивається живопис, вперед крокує технічний процес. Також зароджується поняття вплив чистоти тіла на здоров`я: люди починають мити руки перед їжею.

У XVI столітті вперед ступив застільний етикет: люди стали користуватися вилками та ножами. На зміну пишноті та святкуванню приходить скромність і смирення. Знання правил та норм етикету стає відмінною рисою елегантності та екстравагантності.

Історія розвитку етикету у Російській державі

Починаючи з середньовіччя і до правління Петра I, російські люди вивчали етикет за книгою ченця Сильвестра «Домострой», виданої за царя Івана IV. Відповідно до її статуту чоловік вважався главою сім`ї, суперечити якому не наважувався ніхто. Він міг вирішувати, що для його близьких добре, а що погано, мав право карати дружину за непослух і бити дітей як виховні прийоми.

Європейський етикет прийшов у Російську державу за правління імператора Петра I. Спочатку створена правителем артилерійська та морська освіта замінилася на спеціальну школу, де навчали світським манерам. Одним із найвідоміших став твір про етикет «Юності чесне зерцало, або Показання до житейського поводження», написане в 1717 році, яке неодноразово листувалося.

Були дозволені нерівні шлюби для людей різноманітних станів. Люди тепер мали право укладати шлюби з тими, хто виявився розлучений, з розстриженими ченцями та священнослужителями. Раніше такого робити не можна було.

Категорично заборонялося одружуватися молодим людям, які не закінчили школу, щоб вони не змогли уникнути військової повинності.

Найбільш сильно були ускладнені правила та норми поведінки для жінок та дівчат. Заборони переслідували жіночу стать з самих пелюшок. Молодим дівчатам категорично заборонялося обідати в гостях, розмовляти без дозволу, показувати свої вміння у мовах чи будь-якій іншій області. Однак вони повинні були вміти в певний момент сором`язно червоніти, несподівано непритомніти і чарівно посміхатися. Молодій особі заборонялося виходити однією або перебувати вдвох з чоловіком навіть протягом декількох хвилин, незважаючи на те, що він міг бути її добрим другом або нареченим.

Правила наказували дівчині носити скромний одяг, говорити і сміятися лише приглушеним голосом. Батьки повинні були стежити за тим, що читає їхню дочку, які знайомства заводить, і які розваги віддає перевагу. Після заміжжя правила етикету для молодої жінки трохи пом`якшували. Однак вона, як і раніше, не мала права приймати гостей-чоловіків без свого чоловіка, виходити сама на світські заходи. Після шлюбу жінка дуже старанно намагалася стежити за красою своєї мови та манерами поведінки.

Заходи для вищого світла до початку XIX століття включали як публічні, так і сімейні запрошення. Обов`язково мали проводитися різні бали та маскаради протягом усіх трьох місяців зими, адже це було головним місцем для закладу знайомств між потенційними дружинами та чоловіками. Відвідування театрів та виставок, веселі прогулянки в парках та садах, катання з гірок у святкові дні – всі ці різноманітні розваги стали все більш поширеними.

У Радянському Союзі така фраза як «світське життя» скасувалась. Людей вищих станів винищували, їхні підвалини та звичаї піднімалися на сміх і перекручувалися до абсурду. Спеціальна грубість у поводженні з людьми стала вважатися ознакою пролетаріату. Водночас, різного роду начальники відійшли від підлеглих. Знання та володіння хорошими манерами тепер були затребувані лише у дипломатії. Урочисті заходи та бали стали організовувати дедалі рідше. Найкращою формою дозвілля стали застілля.

Тепер замість слова «Ви» почало використовуватися «ти», щоб повністю викорінити інтелігентність і показати, що в радянській державі всі рівні та значущі однаково. Поступово почали зрівнюватися права чоловіків та жінок.

Нині поняття «етикет» включає у собі закономірність правил і норм, що сформувалися у різні історичні проміжки. Кожен народ зміг вніс у нього свої поправки, які виникли внаслідок специфічного укладу кожної держави.

Батьківщиною світового етикету вважається західний світ. У XXI столітті в ході тривалого і ретельного відбору результатів життєвого досвіду всіх країн і народів світу зведення правил етикету включило лише затребувані і найкращі з них. Однак його не можна вважати повністю завершеним. Ми розвиваємося, суспільство вдосконалюється, і скрізь потрібні певні правила та норми поведінки. Етикет впроваджуватиметься і посилено ускладнюватиметься і надалі, стаючи все більш повним та значущим.

Докладніше про правила етикету ви дізнаєтесь з наступного відео.